Ласкаво просимо на сайт!
Великокарашинській сільській раді підпорядковано село Великий КАРАШИН та Малий КАРАШИН
ІСТОРІЯ
Великий Карашин - село, центр сільської ради. Розташоване у західній частині Макарівського району, на правому березі річки Здвиж. Відстань до районного центру - 26 км., до обласного - 75 км. Автотраса Київ - Львів - 7 км. Площа населеного пункту - 285 га. Кількість населення 1100 осіб.
День села - свято Святої Трійці. З давніх-давен на території села розміщувалися багатолюдні поселення. Про це свідчать знайдені знаряддя праці та рештки поселень доби пізнього неоліту. Місцевість, де раніше знаходилося слов'янське поселення, була зручною для оборони від ворога. Оскільки береги річки Здвиж зближені, татари вирішили побудувати переправу. Одночасно поряд зростала фортеця для татарського володаря на ім'я Карашин. Потім ця назва закріпилася за селом, а маленька річечка, де стояла охорона, стала зватися Карашинкою. Отже роком заснування села Великий Карашин вважається 1242 рік.
Природно вигідна для захисту від ворога місцевість була укріплена у стародавні часи валами і ровами, їх сліди і до сьогодні видно за місці, де колись стояла церква.
Частина Карашина, що лежить вище по річці Здвиж і відокремлена полем з півкілометра, називається Малим Карашином. У січні 1918 р. встановилася радянська влада. Першим органом радянської влади був створений у тому ж році ревком.
Весною 1929 р. у селі Карашин на землях селян і одноосібників було вирішено створити ТСОЗ. На початку 1931 р. повністю завершено колективізацію. Колгосп у с. Великий Карашин було названо ім. Чубаря. Одночасно був створений колгосп "12 років Жовтня" у с. Малий Карашин.
Малий Карашин - село, розташоване за 3 км від центру сільської ради. Площа населеного пункту - 159 га.
Вперше село Новий Карашин (разом зі Старим Карашином) згадується при розгляді судової справи за право власності Карашинським ключем між поміщиками Юзефом Головінським і Антонієм Харлінським у 1787 р. У першій половині XIX ст. за обома Карашинами закріпилися назви "Великий" і "Малий".
22 червня 1941 р. мирна праця людей була перервана Другою Світовою війною. Більше 290 карашинців пішли на захист Батьківщини. На початку липня 1941 р. село було окуповане фашистами. 45 юнаків і дівчат вивезено на каторгу в Німеччину (із партійного архіву Київського обкому КПУ). Темна ніч окупації тривала аж по 8 листопада 1943 р. Села було звільнено воїнами 136-го стрілецького полку 42-ої гвардійської стрілецької дивізії. Лінія фронту знаходилася у селі по 23 грудня 1943 р. Воїни Радянської армії утримували плацдарм правого берега річки Здвиж, проявляючи в боях безмежну доблесть. За цей час загинуло 44 воїни, які були поховані на кладовищах, а нині у братській могилі. 151 житель села загинув на фронтах війни. 198 жителів села нагороджені орденами і медалями.
У 1951 р. відбулося укрупнення колгоспу "Комунар" і "12 років Жовтня" с. Малий Карашин.
У 1955 р. побудовано Будинок культури, проведено радіо і телефон, почали з'являтися телевізори.14 лютого 1994 р. на загальноколгоспних зборах колгосп "Комунар" було реорганізовано в КСП "Карашин", а 6 березня 2000 р. - у ТОВ "Карашин". 15 грудня 2004 р. господарство ввійшло до складу ТОВ "Агрофірма Київська", с. Маковище. У 1986 р. до села з'їхалися будівельники з Рівненської та Івано-Франківської областей для побудови 295 будинків садибного типу для переселенців з села Нові Шепеличі Чорнобильського району.
СУЧАСНІСТЬ
У селі працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, ДНЗ "Калинка", фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, 6 магазинів, КП "Карашин-сількомунгосп".
Села й установи на території сільської ради газифіковані. До 765-ої річниці села Великий Карашин, яку відзначали в 2007 р., збудовано нове приміщення Свято-Троїцького храму.
